Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть у траві. Дубовий…

Цей ліс живий. У нього добрі очі.

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій куфайці

дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

у просвіт хмар показує кіно,

і десь на пні під сивою сосною

ведмеді забивають доміно.

Лес этот жив. Глаза его − добрее.

Ветра гуляют в буйной голове.

пни обветшалые, косматые отребья

летопись тиши слагают на траве.

Дубовый Нестор всё глядит сквозь пальцы

на вальсы белые хмельных берёз,

и сонный гриб в зелёненькой фуфайке

дождём упился и за день подрос.

Багрянцем солнце, теменью лесною

в просвете туч все крутит нам кино,

И там на пне да под седой сосною

медведи забивают в домино.